Декілька днів назад мав консультацію з чоловіком, якого до мене направила … його ж дружина. Питання було пов’язане з залежністю від алкоголю.
Самого чоловіка ця проблема не дуже хвилювала, більше того, він вважав, що з ним все гаразд. Більше хвилювалася саме його дружина. Ніяк не хотіла змиритися з таким трикутником: чоловік – дружина – зелений змій
Колись, ще за часів навчання у академіку Норбекова, запам’ятав такі його слова: «Хронікам, ніколи не можна вірити». Потім, вже за часів своєї практики, переконався в істиності цих слів не один раз.
Спочатку, треба визначити поняття – хто такий «хронік»? 🙂
Цей термін Мирзакарим Норбеков використовував по відношенню до людини, яка має хронічне захворювання (в тому числі, залежність – коли людина зловживає алкоголем, курить, переїдає чи спускає гроші на ставках, тощо).
Згідно М.С. Норбекова – хронік керується в житті моделлю поведінки «хроніка», яка змушує його знову і знову наступати на одні й ті ж граблі (рухатись по «заїждженій колії», бігати по колу, знаходитись в «порочному колі»)
В першу чергу, «хронік» обманює самого себе, а далі – всіх інших. Переконує себе, що з ним все гаразд, що в будь-який момент він може: кинути палити, пити, грати…, взяти себе в руки, виконати свої зобов’язання, повернути борги, тощо… хоч зараз, але краще з понеділка 🙂
Насправді ж, зараз цього зробити він не може, а той «міфічний та омріяний» понеділок ніколи не наступає.
«Хронік» тішить себе ілюзіями – що з ним все ок, в любий момент він все може змінити, та все більше та глибше підсідає на свою ж залежність, занурюється у проблему чи хворобу.
Вибратись з цього зашморгу сама людина вже не може, але цього вона усвідомити та визнати не може.
Альберту Енштейну приписують такі слова: «Проблема створена на одному рівні, не може бути вирішена на тому ж рівні».
Перефразуючи автора теорії відносності, можна сказати наступне – людина не в змозі сама себе витягнути з хвороби, залежності, проблеми, боргів…потрібен зовнішній важіль (допомога з ззовні).
В залежності від проблеми, таким важелем може стати психолог, коуч, психотерапевт, лікар чи інший спеціаліст, який розуміється в цій проблемі.
Зцілення (видужання, позбуття залежності, розрахунок з боргами, вихід з проблеми) починається з визнання того, що ця проблема існує.
До тих пір, поки ми себе обманюємо – ми нічого зробити не зможемо.
В такому разі, наш мозок думає так: «Якщо у нас все ок, чому я маю напружуватись і щось там змінювати чи регулювати? Все гуд! Все під контролем!» (та продовжує нас тримати в полоні нашої ж проблеми)
Перший крок до виходу з проблеми – визнання проблеми.
